Зміна термовологісної умов

У процесі експерименту регулярно проводилися заміри вологості зразків. Для цього в коробах було пророблено кілька отворів (на позначках 0,15, 0,30, 0,50, 0,75 м), через які за допомогою спеціального пробовідбірника з монолітів брали проби грунту для визначення вологості ваговим способом.
На час між взяттям проб отвори закривалися пробками з поліетилену, що виключало влагообмен зразків з навколишнім середовищем. Визначення грунтах властивостей зразків почали, коли вологість в їх верхньому шарі (відмітка 0,15 м) досягла 5-7%. Експеримент тривав 18 (зразок 1) і 20 (зразок 2) місяців.

Тривалість модельного досвіду обумовлена повільним зниженням вологості аллювиальной товщі через її верхню поверхню. У цілому таким чином моделювався перехід елементарного шару алювіальних відкладень з розрізу заплави в обстановку I надзаплавної тераси в умовах сухого клімату – дегідратація (зміна термовологісної умов при позитивній температурі).


З верхньої частини монолітів відбирали по 4-6 кілець грунту стандартного розміру для визначення властивостей просідання методом однієї кривої в компресійному приладі конструкції ЦНДІ МПС при навантаженнях природного, 0,05, 0,1 і 0,3 МПа.

У процесі проведення експерименту велися спостереження за завершенням консолідації зразків при даній навантаженні, після чого проводилося їх замочування знизу. Величина природного навантаження змінювалася по висоті зразка, збільшуючись зверху вниз. Для зразка 1 її розраховували за формулою Р – рк, МПа, для зразка 2 – Р = рп + 0,02, МПа, де р = 1,6 г/см3, А – глибина, м. У міру відпрацювання моноліту вага вищерозміщених товщі компенсувався додатковим навантаженням, сумірною зі знімається (природного).