Аналіз гіпотез Н.Я. Денисова

У ході накопичення повністю зволожених опадів розглянутого генезису, їх висихання в умовах аридного клімату, подальшого зволоження після перекриття новим шаром водонасичених утворень, їх спільного висихання відбуваються процеси ущільнення, дуже близькі до описаних раніше для еолових відкладень. У цьому випадку також формується розрив у часі періоду дії на пилуваті висохлі і вже зміцнені породи зрослого тиску від ваги вище розташованих утворень і періоду існування оптимальних за ступенем зволоження умов їх ущільнення.

У підсумку в ході седиментації та раннього субаерального літогенезу формуються недоуплогненние товщі лесових делювіальних або пролювіальних відкладень, яким властива сингенетичні просадочність.
Аналіз гіпотез Н.Я.

Денисова (Трофімов, 1980) показав, що геологічно слабкими її позиціями є: а) труднощі її застосування до аналізу генезису просадності складно побудованих товщ, зокрема розрізів, в яких встановлена ціклітность зміни складу, будови і властивостей, особливо складених відкладеннями різного генезису (включаючи алювіальні, озерно-алювіальні та інші водні) і містять поховані грунту холодної чи гідроморфного типів, б) відсутність доказів шляхів збереження грунтах властивостей лесових порід протягом тривалого (геологічного) часу; в) труднощі пояснення широко зустрічається різкого збільшення просадності в лесовій товщі під горизонтом похованих грунтів; г) складність пояснення відзначається збільшення просадності лесових порід при однаковій їх вологості в берегових або штучних схилах в порівнянні з плакорні ділянками; д) труднощі пояснення нерідко зустрічається чітко вираженого стрибкоподібного закономірного (нестаціонарного) зміни величини просадності лесових порід при побутової навантаженні по розрізу – різке зменшення її по глибині в однорідних товщах і відкладеннях окремих седиментаційних циклітів в складно побудованих товщах; виходячи з гіпотези Н.Я. Денисова, слід було б очікувати спочатку деякого збільшення величини коефіцієнта відносної просадності при такому навантаженні вниз по розрізу (зазвичай до 5-6 м, рідко більше – до 10-12 м), потім у різного ступеня вираженого закономірного зменшення його, а потім знову зростання ( послідовне перетин з кривими просадності 0,1; 0,2; 0,3 МПа і більше) або, принаймні, стрибкоподібного незакономерного (стаціонарного) зміни цього показника по розрізу у верхній частині товщі.